INT. КЛАС - РАНОК
Чарлі заходить, тримаючи в обох руках велику квітучу рослину, ставить її на вчительський стіл і повертає найкращим боком до вчительки.
Пані вчителько. Пані вчителько. Поки ви ще не придивилися. Можна я розповім вам про Бернарда?
Ви ж пам'ятаєте, що дали мені Бернарда на канікули, бо на мене можна покластися і в мене сонячне вікно, ви сказали. І ви сказали поливати його по неділях. І все так і було. У нас на кухні календар, і на кожній неділі там намальований маленький Бернард.
Отже. Це Бернард.
Знаю, він більший. Це вікно. І знаю, що в нього тепер квіти. За літо люди змінюються, пані вчителько. Джеймі Прайс повернувся зовсім з іншим голосом. Йому ви нічого не сказали.
А горщик інший, бо старий розбився. Бо він так виріс. Від вікна.
Пані вчителько, ви робите це обличчя. Таке, як коли Лео каже, що домашнє завдання залишилося в автобусі.
Гаразд. Добре. Правда. У серпні ми на тиждень поїхали до моєї бабусі, а Бернарда по неділях доручили братові. Він сказав ‘так’ і не зробив. Коли ми повернулися, Бернард був паличкою. Коричневою паличкою в пилюці. Ще дві неділі його все одно поливали на випадок, що він просто спить. Не спав.
Тож гроші, які мені подарували на день народження, пішли в садовий центр, де я питаю в пані: дайте щось якнайближче до Бернарда. Вона мені: ‘А що таке Бернард?’ Тож я його малюю. Це було найближче. Дев'ять фунтів п'ятдесят. У мене було десять.
Ім'я йому те саме: Бернард. Це ж має щось означати.
А старий у мене в рюкзаку, в коробці з-під бутербродів. Якщо ви захочете попрощатися.