Як акторам із дислексією вчити текст: спершу на слух

Актори з дислексією вчать текст переважно на слух і промовляючи вголос. Вони якомога раніше починають слухати сцену й вивчають кожну свою репліку як відповідь на репліку партнера, замість перечитувати сторінку, доки вона запам'ятається.

Це якщо коротко. А довга версія починається о дев'ятій вечора: у пошті чотири сторінки тексту на проби, кастинг завтра о десятій ранку. Ти можеш їх прочитати. Ти впораєшся. Та кожне перечитування забирає в тебе вдвічі більше сил, ніж в актора, який сидітиме поруч у черзі на кастинг. А в тебе одна ніч.

Чому найважче саме читати

Британська асоціація дислексії описує дислексію як труднощі з навчанням, що найбільше позначаються на читанні та письмі й пов'язані зі способом обробки інформації. На тій самій сторінці йдеться, що людям із дислексією також може бути важче опрацьовувати й запам'ятовувати побачене та почуте.

Цю другу частину в більшості порад оминають. А дарма. Перехід від читання до слухання не лікує дислексію. Він перерозподіляє навантаження. Сили, які йшли на розпізнавання слів на сторінці, можна витратити на саму сцену. Для багатьох акторів із дислексією саме це все змінює. Та повторювати все одно доведеться.

Корисно також знати, що серед колег ти не один. Генрі Вінклеру поставили діагноз у 31 рік, коли він уже кілька років знімався в Happy Days. У мемуарах він писав, що на кожній читці губив місце в тексті або затинався й постійно пропускав репліку, після якої мав говорити сам. Про це писало TVLine. І все ж він грав Фонзі всі одинадцять сезонів.

Проси текст завчасно й зроби його зручним для читання

Дебора Ґроувз, яка працює з акторами з дислексією й написала The Dyslexic Actor's Toolkit, просто формулює перше правило в уривку на блозі Nick Hern Books: ти або твій агент маєте завжди просити матеріал заздалегідь. Усі інші способи полегшити собі роботу залежать від того, чи маєш ти час.

Далі перероби сторінку так, щоб вона перестала заважати. Ґроувз радить чіткий шрифт на зразок Arial чи Open Sans, зручний розмір літер, кольоровий папір або кольорову накладку, а також смужку для читання, яка відкриває по одному рядку. Dyslexia Scotland у викладі порад Британської асоціації дислексії щодо кольорів радить уникати різкого контрасту, як-от чорного на яскраво-білому, і враховувати, що кожному зручні свої кольори. Комусь підходить кремовий. Комусь блідо-блакитний. Спробуй три варіанти й залиш той, на якому найрідше губиш рядок.

Ще кілька способів зробити текст зручнішим для роботи:

• Передрукуй його. У PDF для кастингу часто тісно набраний текст, скани ксерокопій або водяні знаки. У власній копії можна зробити великі літери, просторі інтервали й прибрати зайве.
• Залиш порожній рядок між репліками, щоб кожну було видно окремо.
• Познач репліки свого персонажа одним кольором, а репліку перед кожною з них іншим. Тепер на сторінці видно саме ті дві речі, які ти вчиш.
• Після першого читання закресли ремарки, які тобі більше не потрібні, щоб погляд за них не чіплявся.

Як акторам із дислексією вчити текст на слух

Послухай сцену, перш ніж працювати над нею. Попроси когось один раз прочитати тобі весь текст за всіх персонажів. Або повільно прочитай його вголос сам, разом із ремарками. Це теж радить Ґроувз. Спочатку відчуй історію тілом: хто чого хоче, де все змінюється, чим закінчується. Коли розумієш, як побудована сцена, репліки мають за що зачепитися.

Потім вчи невеликими шматками, по одній думці, незалежно від того, де закінчується сторінка. Репліка партнера й твоя відповідь на неї вже становлять такий шматок. Промовляй уголос спершу репліку партнера, потім свою, доки вони не відчуватимуться одним реченням. Додай наступну пару. Повернися на початок. Якщо вчитимеш лише власні репліки, то знатимеш їх, але все одно пропускатимеш момент вступу: на пробах ніхто не підказує тобі твоє перше слово. Саме так Вінклер пропускав репліки, після яких мав говорити.

Промовляй усе вголос і рухайся. Ходи коридором, мий посуд. Чому це працює, пояснюю в статті як вчити текст із РДУГ або дислексією. Там є й дослідження про промовляння реплік уголос замість мовчазного читання.

Запиши інші ролі й залиш паузи для себе

Це давній прийом з акторських обговорень дислексії та РДУГ. Записуєш на телефон репліки всіх інших персонажів і залишаєш тишу там, де маєш говорити сам. Потім слухаєш запис на прогулянці або із заплющеними очима й відповідаєш на почуте. Сторінки перед тобою вже немає. Ти слухаєш і реагуєш. Саме цього й потребує сцена.

Є одна суттєва проблема: цей запис треба зробити. Доводиться вголос читати чужі ролі, хоча саме від читання ти й намагаєшся відійти, а потім вгадувати тривалість кожної паузи. Закоротка пауза, і наступна репліка вже перебиває тебе. А тоді режисер викреслює рядок, і все доводиться записувати наново.

Я створив blablabla, щоб прибрати цю мороку. Імпортуєш текст у PDF, файлі Word чи з фото роздрукованих сторінок, обираєш свого персонажа, і застосунок читає всі інші ролі, кожну окремим голосом. На твоїй репліці він зупиняється й чекає стільки, скільки потрібно. Продовжує, коли ти закінчиш говорити. Вгадувати тривалість пауз не треба. Якщо тобі потрібно двадцять секунд, щоб згадати слово, він дасть тобі двадцять секунд.

Почни з режиму «Слухати»: він озвучує всю сцену за всіх персонажів, включно з твоїм. Так ти спочатку почуєш сцену, і для цього не треба нікому телефонувати. Потім перемкнися на «Практику»: застосунок замовкає на твоїх репліках, і ти промовляєш їх сам. Регулятор визначає, скільки твого тексту залишається на екрані: «Уся репліка», перші кілька слів у режимі «Підказка», перша літера кожного слова в «Перші літери» або жодного слова в «Приховано». На iPhone та iPad також можна збільшити текст сценарію, обрати паперове, темне чи висококонтрастне оформлення й уповільнити голоси до трьох чвертей звичайної швидкості, поки ще вчиш текст. Після створення аудіо все це працює офлайн.

Це інструмент для репетицій. Він нічого не лікує. Просто бере на себе нудну частину роботи із записом, щоб ти міг присвятити вечір сцені. Якщо тобі краще з людиною, репетируй з людиною. Друг, який читає з тобою, досі найкращий партнер. Застосунок потрібен на той вечір, коли друг не може.

Читання з аркуша та спільні читки

Іноді отримати текст завчасно неможливо. Заходиш, і тобі вручають сторінки.

Можна попросити кілька хвилин, щоб їх переглянути, більший шрифт або колегу спочатку прочитати репліки, після яких маєш говорити ти. Ґроувз чесно каже: розповісти роботодавцю про дислексію може бути страшно. І водночас наголошує, що ти маєш почуватися вільно говорити про це, аби попросити потрібні умови. Називати дислексію чи ні, вирішуєш ти. Щоб попросити час, пояснення не потрібне.

Під час читки тримай палець або картку під рядком. Піднімай очі між завершеними думками, а не посеред думки. Якщо загубиш місце, зупинися, знайди його й читай далі. Ніхто в цій кімнаті не ставить тобі оцінку за читання. Дивляться, чи ти слухаєш.

Короткі прогони, а потім сон

Коли вчиш на слух, краще потроху й часто. Три короткі прогони сьогодні, два завтра, ще один уранці перед пробами. Між ними висипайся: саме під час сну текст закріплюється. П'ять спокійних прогонів за два дні дадуть більше за двадцять панічних напередодні, хай як твій мозок працює з текстом.

Про прийоми, корисні будь-якому актору, зокрема як діяти з наміру персонажа й знаходити причину для кожної репліки, читай у статті як актори запам'ятовують текст. А про роботу без партнера, від першого читання до selftape, є повний посібник із самостійних репетицій.

Повернімося до дев'ятої вечора й чотирьох сторінок. Просити щось уже запізно. Передрукуй першу сторінку великим шрифтом. Один раз послухай сцену від початку до кінця. Потім уголос вивчи першу репліку партнера й свою відповідь на неї. Після третього прогону йди спати.